ЗАПЛУТАТИ

заплу́тувати / заплу́тати у (свої́) тене́та кого. Хитрощами, підступністю підпорядковувати кого-небудь своєму впливові, підкоряти своїй волі. — Так, так, сидите, значить, дівчатка. А ваша подружка вас завела сюди, заплутала в тенета, та й навіть забулася про своїх спільниць (Ю. Збанацький); — .. Без освіти років за двадцять-тридцять від вас лишиться один спогад та, мабуть, руїни кількох хуторів. Все захоплять ненажери-пани, все заплутають у свої тенета вчені та хитрі отці-єзуїти (З. Тулуб). плу́тати (заплу́тувати, сплу́тувати) / заплу́тати (сплу́тати) (свої) сліди́. 1. Неодноразово змінювати напрям руху, дезорієнтуючи кого-небудь. Глухими вулицями втікали вони, плутаючи сліди (І. Цюпа); На Поліцейській вулиці він побіг через наскрізний двір і заплутав свої сліди (П. Панч). 2. Хитрувати, намагаючись відвести підозру. Плутати свої сліди й говорити безглузді речі — в цьому Самійло Овсійович був великим майстром (Ю. Шовкопляс); — Щоб сплутати сліди на випадок провокації, я й прийшов сюди раніше призначеного часу (І. Цюпа).