ЗБИТИ

збива́ти / зби́ти з пантели́ку кого. 1. Дезорієнтувати, заплутувати кого-небудь. Зайчиха як почала петляти по лісі туди-сюди,— і зовсім збила їх з пантелику. Цього разу мисливці нікого не вбили (О. Іваненко); Турки знали, що умовним сигналом до штурму в росіян має бути червона ракета. Але, щоб збити їх з пантелику, Суворов наказав пускати ракети щоночі (С. Добровольський). 2. Виклика́ти розгубленість, збентеження, подив у когось, спонука́ючи до зміни поведінки. Тут багато вмудрованих досвідом мовчальників, .. Дехто з них знає про Ірину те, що й він (Майдан), і це збиває їх з пантелику (Ю. Мушкетик); Мої господині так звикли до моєї появи в суботні вечори, що прихід у середу збив їх з пантелику (М. Ю. Тарновський); — Може, якимсь питанням збити її з пантелику, не дати першій заговорити... (М. Стельмах). зби́тий з пантели́ку. — Ну, добре, — мимрить збитий з пантелику Валя, — хай буде збива́ти / зби́ти з ро́зуму (з глу́зду) кого. Зваблювати, спокушати, підштовхувати на нерозумні дії. Хто ж, як не він, отой дука прославлений, Сю сироту загубив? Хто, як не він, стиду, честі позбавлений, дівчину з розуму збив? (П. Грабовський); (Наталя:) То спитайте його: чи я йому що роблю? (Шкандибиха:) Буде й того... Обпоїла чимсь, з глузду збила, та ще мало? (Панас Мирний). збива́ти / зби́ти з шля́ху́ (з доро́ги, з ку́рсу і т. ін.) кого. Впливаючи якимсь чином, змушувати кого-небудь відходити від власних переконань, намірів, дій. Людину, котра вірить у правоту своєї справи, збити з обраного шляху неможливо (З журналу); В обох нас вітрами засмалені лиця. Ніщо нас із курсу в труді не зіб’є (С. Олійник). збива́ти / зби́ти копі́йку. Відкладаючи, заощаджувати гроші. (Петро:) Скитався на чужині і заробленую копійку збивав докупи, щоб розбагатіть і назвать Наталку своєю вічно! (І. Котляревський). зби́ти копійчи́ну. Він зіб’є якусь копійчину бувало Й чотири сеанси просидить в кіно (Л. Первомайський). збива́ти / зби́ти оско́му (оско́мину). 1. тільки док. Втратити інтерес, потяг до чого-небудь, охолонути. — Знаєш, Зінко, ми тебе в бригаді все чекаємо. Коли повернешся? Збила вже оскому? Пора! Скільки ж разом працювали (Г. Коцюба). 2. кому. Позбавляти бажання робити щось. (Микита:) Ач, який митець! Мабуть, не вспів перезутись, та швидш (швидше) до Одарки?.. Гляди, щоб я тебе не підперезав, що й дух з тебе випре! Я тобі оскомину зіб’ю... (М. Кропивницький). збива́ти / зби́ти пиху́ кому, з кого. Позбавляти кого-небудь зарозумілості, чванливості, погордливості і т. ін. Й самовпевненому ляху дісталося козацького перцю. Не один раз братчики збивали пиху шляхетному панству (З журналу); — Ще моя дочка не багато хліба переїла, сидячи дома, — одказав Лоза старостам. Це трохи збило пиху Грицькові (Панас Мирний); Він не від того, щоб Опанас не тільки збив пиху, а й витряс душу цьому гордовитому чубарику (Я. Гримайло). пиху́ зби́ти. Мо (може), хоч трохи пиху з нього зіб’є, бо вже такий, трясця його мамі, гордовитий (Л. Письменна). збива́ти (зво́дити) / зби́ти (звести́) з пуття́ кого. Морально псувати, підбурювати на негідні вчинки. Може, справді, чиїсь солодкі уста збили з пуття отого вбивцю, для якого вбивство вже навіть не ремество (ремесло), а звичка? (Л. Первомайський); — Я трохи винен перед вами, бо Пасикевич увесь час збивав з пуття. Але більше не зіб’є (М. Стельмах). зво́дити (збива́ти) / звести́ (зби́ти) на манівці́. 1. кого. Викликати замішання; бентежити. Безсоння і розпачливі думки гнітили його і збивали на манівці (Н. Рибак). 2. що. Навмисне заплутувати щось, дезорієнтуючи кого-, що-небудь. Сам він не раз .. помагав заплутувати найпростіші справи, .. щоб цісарське правосуддя зводити на манівці (І. Франко); — З’ясую стисло свідкам звинувачення, щоб не збивали суд на манівці (Л. Костенко).