Смотреть больше слов в «Фразеологічному словнику української мови»
I. ВАЛИ́ТИ (силою змушувати падати), ВАЛЯ́ТИ, ЗВА́ЛЮВАТИ, ПЕРЕКИДА́ТИ, ПЕРЕВЕРТА́ТИ, ТУРЛЯ́ТИ розм., ПОВЕРГА́ТИ книжн., уроч. рідко, ЗВЕРГА́ТИ книжн., ... смотреть
-юю, -юєш, недок., звалити, звалю, звалиш, док., перех. 1) Ударивши, штовхнувши, зачепивши і т. ін., змушувати падати, перекидати кого-, що-небудь. ||... смотреть
-юю, -юєш, недок. , звалити, звалю, звалиш, док. , перех. 1》 Ударивши, штовхнувши, зачепивши і т. ін., змушувати падати, перекидати кого-, що-небудь.|... смотреть
недок. звалювати, док. звалити1) (валити) to knock down, to knock over; to tumble down; (скидати) to throw down, to dropзвалювати дерево — to fell a tr... смотреть
(-юю, -юєш) недок., мол. Іти, їхати звідкись, кудись. - З тобою нікуди не йду. Беру свої бабки і звалюю (А. Кокотюха, Тупик для втікача); Коли вони нарешті вирішують звалювати, я відчиняю вікна - аби провітрити помешкання (А. Дністровий, Місто уповільненої дії). БСРЖ, 526.... смотреть
несов. - звалювати, сов. - звалити сваливать, свалить; (сбрасывать откуда-н. вниз; заставлять упасть) валить, повалить; опрокидывать, опрокинуть; разг. сшибать, сшибить (ударом, толчком); сражать, сразить (выстрелом)... смотреть
【未】1) 使倒下, 推倒, 放倒, 打倒, 摔倒, 绊倒2) 推诿, 诿过, 归咎, 诿罪, 嫁祸Звалювати вину 归罪于…
(з ніг) валити, (ліс — ще) рубати; (з плечей) скидати; (обов'язки) накладати, перекладати; (вину) спихати, звертати; (на щось) покликатися, посилатися, пояснювати невдачу чимсь.... смотреть
техн. вываливать (сукно), свойлачивать, сваливать, уваливать (обрабатывать валянием)
див. валяти
зва́лювати дієслово недоконаного виду
Лямчыць
-юю, -юєш zwalać, obalać
лямчыць
лямчыць
shift