Смотреть больше слов в «Фразеологічному словнику української мови»
КІЛО́К, лка́, ч.1. Груба палиця (іноді жердина), загострена з одного кінця; паля (у 2 знач.), гострокіл.Усі вулиці в Вербівці ніби зумисне обсаджені ви... смотреть
ВІ́ШАЛКА (поличка чи стояк з дерев'яними чи металевими стрижнями для вішання одягу або окремий забитий в стінку стрижень), ВІША́К рідше, ВІ́ШАЛО діал.;... смотреть
-лка, ч. 1) Груба палиця (іноді – жердина), загострена з одного кінця; паля, гострокіл. •• Вбити (забити) осиковий кілок — покінчити з чим-небудь, ост... смотреть
-лка, ч. 1》 Груба палиця (іноді – жердина), загострена з одного кінця; паля, гострокіл.Вбити (забити) осиковий кілок — покінчити з чим-небудь, остаточ... смотреть
кіло́к[к'ілок]-лка, м. (на) -лку, мн. -лки, -лк'іў
на струнних інструментах - дерев’яні або металеві пристрої, до яких прикріплюються струни; за допомогою К. збільшується або зменшується натягання струн, тобто відбувається настроювання інструменту.... смотреть
Хоч кілля на голові теши.Про людину, до якої ніяк не доходить, що себе треба добре поводити.
[kiłok]ч.kołek
імен. чол. родукол
【阳】 (一修尖的) 粗棍, 橛, 椿
див. палиця
Кіло́к, кілка́, на кілку́; кілки́, -кі́в
див. кіл
кіло́к дерев'яний цвях, яким прибивають підошву (ст)
{кіло́к} -лка́, м. (на) -лку́, мн. -лки́, -лкі́ў.
кол; (поменьше; вешалка) колышек
кіло́к іменник чоловічого роду
-лка m kołek, palik
пакіл; кілочок.
сапожный гвоздь
кілок, -лка