ЛУПИТИ

здира́ти (зніма́ти, здійма́ти, лупи́ти і т. ін.) / зідра́ти (зня́ти, здійня́ти, злупи́ти і т. ін.) шку́ру (по три шку́ри, сім шкур і т. ін.) з кого і без додатка. 1. Оббирати кого-небудь; визискувати, експлуатувати. Вони (поміщики) здирали по три шкури з українського селянина (І. Цюпа); — Вони (багачі) на людей капкани ставлять, як на вовка. Спіймавсь,— здеруть із тебе шкуру, оббілують дочиста, а те, що їм непотрібне, викинуть в гній (М. Коцюбинський); — Прийдуть до нього (багатія) селяни зерна позичать, меду на кутю дасть, а прийдеться до віддачі — десяту шкуру здере (Григорій Тютюнник); Все думав: “Та й жартівливий же який наш пан, пошли йому, Боже, здоров’я — жартуючи й шкуру здійме!” (Панас Мирний); // Брати високу плату за щось. Князь був на торговищі, скаржились-бо йому новгородці, що купці захожі луплять по три шкури за все (П. Загребельний); — Яка ваша ціна? — Шкури не здеру. Християнин же я. Ду лупи́ти / полупи́ти зу́би. 1. грубо. Сміятися, реготати. — Нічого зуби лупить. Я, може, смерть перед собою бачив (Григорій Тютюнник). 2. з ким і без додатка, жарт. Проводити час у веселих розмовах з ким-небудь; розмовляти. Не швидко прибіг лакей на генеральшин крик. Не де ж він був, як не лупив зуби з Уляною (Панас Мирний); Можна й біля ґанку зуби полупити (Ю. Збанацький). лупи́ти (свої́) о́чі, фам. 1. на (рідше в) кого—що і без додатка. Пильно дивитися на кого-, що-небудь, вдивлятися в кого-, що-небудь, розглядати когось, щось. Луплю очі на книжку: ..що воно за книжка! (С. Васильченко); І лупить Чіпка свої очі в темну темноту (Панас Мирний). лупи́ти ба́лухи, вульг. Вона (Варя) аж цвіте, коли на неї хтось з чоловіків балухи лупить (Я. Гримайло). 2. Марно витрачати час; байдикувати. лупи́ти баньки́, вульг. — А ви чого баньки тут лупите? — визвірився на стетерілих хлопців Дришпак (І. Головченко і О. Мусієнко).

Смотреть больше слов в «Фразеологічному словнику української мови»

ЛУПНУТИ →← ЛУПАТИ

Смотреть что такое ЛУПИТИ в других словарях:

ЛУПИТИ

БИ́ТИ кого (завдавати ударів, побоїв кому-небудь), ПОБИВА́ТИ розм. рідше, МІ́РЯТИ кого, перев. чим, розм., ПИСА́ТИ перев. у що, по чому, розм., ПО́ШТУВ... смотреть

ЛУПИТИ

ЛУПИ́ТИ, луплю́, лу́пиш; мн. лу́плять; недок., кого, що, розм.1. Обчищати від шкаралупи, шкурки, лузги тощо.– Гай, Якове, лупи кукурудзки, де вже кільк... смотреть

ЛУПИТИ

луплю, лупиш; мн., луплять; недок., перех., розм. 1) Обчищати від шкаралупи, шкурки, лузги тощо. || Здирати (шкуру, шкурку, лузгу тощо). 2) Висиджуват... смотреть

ЛУПИТИ

луплю, лупиш; мн. , луплять; недок. , перех. , розм. 1》 Обчищати від шкаралупи, шкурки, лузги тощо.|| Здирати (шкуру, шкурку, лузгу тощо).2》 Висиджу... смотреть

ЛУПИТИ

лупи́ти 1. здирати (ст)♦ бу́деш на Ги́цлівській горі́ лупи́ти з псів шкі́ру ірон. про перспективи, які очікують ледачу дитину (Франко) (ст) 2. лупцювати (м, ср, ст): В дитинстві тато лупив мене за найменшу провину (Авторка)|| = валити ◊ лупи́ти як козу́-дерезу́ → "коза-дереза" 3. карт. грати (у карти)(ср, ст): Вони так лупили в карти, шо зовсім забули про Міська, який чекав їх на вінклю Вірменської уже з квадранс години (Авторка)... смотреть

ЛУПИТИ

1) to peel, to bark; (здирати) to skin2) перен., розм. (гроші з когось) to extortлупити з покупців — вульг. to rook (to rush, to overcharge) the custom... смотреть

ЛУПИТИ

1. (ціну) дерти, видерти, здирати, здерти, зідрати, заправляти, заправити, позаправляти, загеровувати, загерувати, (бити) див. колошматити2. це шкіру, ... смотреть

ЛУПИТИ

【未】1) 剥去(皮﹑ 売等)2) 转 昵 要价太贵3) 口 痛打

ЛУПИТИ

(шкуру) здирати, облуплювати, білувати; (кукурудзу) лущити, лузати;' (ціну) дерти, правити; Ф. ЛУПЦЮВАТИ; (- дощ) періщити, ліпити, (у вікно) тарабанити; (щось смачне) їсти, уминати; (очі) вилуплювати.... смотреть

ЛУПИТИ

лупи́ти[лупитие]-пл'у, -пиеш, -пл'а'т; нак. -пи, -п'іт'

ЛУПИТИ

1) (очищать; обдирать) лупить 2) (брать непомерно дорого) разг. лупить, драть 3) (избивать) разг. лупить, лупцевать; тузить 4) (есть) вульг. лопать, уписывать, уплетать... смотреть

ЛУПИТИ

Що ступить, то лупить.Про лихваря, який оббирає людей.

ЛУПИТИ

див. бити; їсти

ЛУПИТИ

1) уда́рить, хвати́ть с разма́ху 2) сболтну́ть, ля́пнуть

ЛУПИТИ

Лупи́ти, луплю́, лу́пиш, лу́плять

ЛУПИТИ

{лупи́тие} -плу́, -пиеш, -плат; нак. -пи́, -пі́т.

ЛУПИТИ

лупи́ти дієслово недоконаного виду

ЛУПИТИ ЗУБИ

сміятися

T: 156