Смотреть больше слов в «Фразеологічному словнику української мови»
ОБІ́ЙМИ, ів, мн.Рух або положення рук, при якому обіймають або готуються обійняти кого-небудь.Я тихо сиджу, мене люба, Кохана в обіймах держить (Леся У... смотреть
імен.объятие сущ. ср. родавід слова: обійняти(ся)дієсл. док. виду (що зробити?)Дієприслівникова форма: обійнявши1. охоплювати кого-небудь руками2. (пе... смотреть
мн.embrace (sg.); cuddle (sg.); hug (sg.)кинутися в обійми — to fling oneself into a person's armsсхопити в обійми — to embrace, to hug, to clasp in on... смотреть
-ів, мн. Рух або положення рук, за якого обіймають або готуються обійняти кого-небудь. Розкривати обійми.
[obijmy]мн.uściski, objęcie
-ів, мн. Рух або положення рук, за якого обіймають або готуються обійняти кого-небудь. Розкривати обійми.
обі́йми[оуб’іймие]-м'іў
【复】 拥抱; 怀抱
-мів lmn objęcia киву-тися в ~ rzucić się w objęcia
(дія) обнімання; (ночі) П. о. шати; обіймища.
Обі́йми, -мів, -мам
обі́йми множинний іменник
{оубі́ймие} -міў.
объятия