Смотреть больше слов в «Фразеологічному словнику української мови»
ВІДПОВІДА́ТИ (говорити у відповідь на чиїсь слова, запитання тощо), ВІДКА́ЗУВАТИ, ВІДМОВЛЯ́ТИ рідше, ПОВІДА́ТИ рідко, ВІДРІ́ЗУВАТИ розм., ВІДРУ́БУВАТИ ... смотреть
дієсл. док. виду (що зробити?)Дієприслівникова форма: відрубавши1. рубаючи, вiдокремити частину вiд цiлого2. (перен.) коротко i рiзко вiдповiстиотруби... смотреть
1) (різко відповісти) to snap out (up), to cut short2) див. відрубувати
ВІДРУБА́ТИ див. відру́бувати.
відруба́ти[в'ідрубатие]-айу, -айеиш
Відрубати См. Відрубувати. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 227.
див. відрубувати.
【完】 见 відрубувати
див. сказати
відруба́ти дієслово доконаного виду
{відруба́тие} -а́йу, -а́йеиш.
Адцяць
див. відрубувати.
-аю, -аєш odrąbać, uciąć
сов. от відрубувати
техн. отрубать
адцяць
адцяць