Смотреть больше слов в «Фразеологічному словнику української мови»
ПЕСТУ́НЧИК, а, ч.Зменш.-пестл. до песту́н 1.Наумиху жаль взяв, що нагримала на свого пестунчика (М. Коцюбинський);– Не хочу я, щоб мене пестунчиком дра... смотреть
імен. чол. роду, жив.
-а, ч. Зменш.-пестл. до пестун 1).
баловень) пестун, пестунець, пестунчик, пестя (-сті, общ. р.), мазунчик. [Це наш мазунчик: усі коло його пад(ь)каємо].
див. дитина; пестун; улюбленець
-а m pieszczoszek, ulubieniec ~ долі dziecko szczęścia
Fondling, pet; mollycoddle, coddle
-а, ч. Зменш.-пестл. до пестун 1).
песту́нчик іменник чоловічого роду, істота
пестунчик, -а