ПРИКИПІТИ

но́ги (п’я́ти, сту́пні) прикипа́ють (прироста́ють) / прикипі́ли (приросли́) перев. чиї до чого. Хто-небудь не може зрушити з якогось місця, йти далі або уповільнює ходу. — А про рідний край ти мені не нагадуй. Мимо дому проходив — ноги до землі прикипали, трохи було на Троянівку не звернув (Григорій Тютюнник); Вона (Мелашка) хоче кинуться у воду, рятувать його, а її ноги приросли до каменя, ніби пустили вербове коріння (І. Нечуй-Левицький). о́чі припа́ли (прикипі́ли) до кого—чого, перев. чиї, які. Хтось невідривно, пильно, довго і т. ін. дивиться на кого-, що-небудь. Костя знову сміється, а очі несамохіть так і припали до Христі (А. Головко); На якусь хвилину всі скам’яніли, і тільки очі, сповнені жаху, прикипіли до вікон (А. Шиян). по́гляд (зір) прикипа́є / прикипі́в чий, до кого—чого. Хто-небудь невідступно, пильно дивиться на кого-, що-небудь. Ганна Іванівна злісно закусила губу. Її погляд прикипів до .. Лариних очей (Ю. Шовкопляс). прикипа́ти / прикипі́ти очи́ма (по́глядом, зо́ром) до кого—чого. Пильно, уважно дивитися на кого-, що-небудь. Настя швидко присіла на траву, обережно взяла фото, поклала його на долоню і прикипіла поглядом до Наталиного обличчя (В. Собко); Роксолана, обернувшись до порога, зразу зрозуміла, до кого зором прикипів цей велетень. Бо ж дивились на Ярину Подолянку всі (О. Ільченко); // тільки до чого. Зосереджено читати щось. Інколи він відривається від книжки, обводить поглядом величезну кімнату спальні і знову прикипає очима до сторінки (І. Багмут); Беручи до рук газету, він одразу ж прикипав очима не до того широкого розділу, де писалось про міжнародні події. Його, мов магнітом, тягли відомості під заголовком “Боротьба з голодом” (Ю. Збанацький). прикипі́ти я́нгольськими очи́ма. Всі втупилися поглядами у цю маленьку блискучу кульку, навіть престарий Лаврін Червінка прикипів до неї .. янгольськими очима (Ю. Щербак); прикипі́ти до землі́. Завмерти, вклякнути на місці від чогось несподівано почутого, побаченого, подуманого і т. ін. — Марії нема. Може, пішла до дівчат… А може… я так і прикипів до землі, жахнувшись несподіваної думки (М. Коцюбинський). як прикипа́ти до землі́. Спускаючись, ми вже майже не балакали, чуйно слухаючи й до болю в очах придивляючись до кожної тіні. Часом, злякана нами, з дерева з шаркотом спурхувала птиця. Ми тоді як прикипали до землі (В. Винниченко). прикипі́ти до се́рця кому і без додатка. Полюбитися, дуже сподобатися. — Еге, навчив мене чернечий дід пісням та думкам, і які ж гарні були ті пісні й думки! Так до серця і прикипіли (О. Стороженко). прикипі́ти на мі́сці (до мі́сця). Стати нерухомим; завмерти, остовпіти і т. ін. Як засвітив, глянув, так і прикипів на місці. Стоїть серед хати Горпина, аж почорніла і страшно дивиться, а на руках у неї мертва дитина (Марко Вовчок); У старої серце похолонуло; як сиділа — так і прикипіла на місці (Панас Мирний); Коли раптом щось — лусь! Стрельнув хтось з рушниці. Так по селу і покотилось. Сестра прикипіла до місця, тільки руками вхопилась за груди (М. Коцюбинський); // Різко зупинитися. Тільки встиг Максим дійти до середини річки, як раптом: — Гальт! — і клац-клац зброєю. Максим прикипів на місці (І. Багряний). прикипа́ти до мі́сця. З-за хати вискакує німецький патруль і прикипає до місця, як .. по команді “струнко” (Ю. Яновський). прикипі́ти се́рцем (душе́ю). 1. до кого. Відчути велику прихильність, щиро прив’язатися до когось. Отакий був наш Гриша. Він усім подобався, навіть Слюсаренко прикипів до нього серцем (М. Чабанівський); Вони якось відразу прикипіли серцем до нової виховательки, побачили в ній не тільки учительку, але й матір, людину близьку і рідну (Ю. Збанацький); // Покохати когось. От і тепер прикипіла Горпина вже душею до Петруся, бо вже ніхто в цілім світі не був для неї рідніший, ніж він (Грицько Григоренко). 2. до чого. Захопитися чимсь, полюбити щось. Подруга Марійка тільки рік проробила, пішла з трактора. А Докія прикипіла серцем до справи (З журналу); Хто, як кажуть, прикипів душею до поля, той не зраджував йому (З журналу). як (мов, на́че і т. ін.) прикипі́в. 1. до чого. Залишився хтось у тій самій позі, на тому ж місці. Степан .. поліз на піч спати, а Пріська немов прикипіла до лави й не рушила з неї до світанку (Л. Яновська); // Щільно притулився до чогось. Пріська, хитаючись, підвелася, та як припала до кухля — неначе її уста до нього прикипіли (Панас Мирний). 2. до кого. Закріпився за кимсь, пристав до когось (про прізвисько, кличку і т. ін.). Виріс, парубком став, одружився (Пилип), а прізвище Клешня так і залишилось, мов прикипіло до нього (І. Цюпа); Пуп’янок і Пуп’янок! Відтоді прізвисько це, не зовсім сказати б яке розумне і поважне, наче прикипіло до хлопця (І. Волошин).