Смотреть больше слов в «Фразеологічному словнику української мови»
КРИЧА́ТИ (видавати крик), ЯЧА́ТИ розм.; РЕПЕТУВА́ТИ розм., ЗІПА́ТИ розм., ДЕ́РТИСЯ (ДРА́ТИСЯ) розм., ПЕРЕРИВА́ТИСЯ розм., ВЕРЕДИ́ТИСЯ діал., ФУ́КАТИ ді... смотреть
ПРОКРИЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док.1. що і без прям. дод. Видати крик.“Кукуріку!” – прокричав на сідалі півень, залопотавши крилами (Панас Мирний);Десь прокри... смотреть
-чу, -чиш, док. 1) перех. і неперех.Видати крик. || перен. Гучно, пронизливо просвистіти, прогусти. 2) перех. Дуже голосно крикнути; вигукнути. || пер... смотреть
-чу, -чиш, док. 1》 перех. і неперех. Видати крик.|| перен. Гучно, пронизливо просвистіти, прогусти.2》 перех. Дуже голосно крикнути; вигукнути.||... смотреть
дієсл. док. виду (що зробити?)Дієприслівникова форма: прокричавшипрокричатьДеепричастная форма: прокричав
To cry out; (вигукнути) to utter a cryпрокричати голос — to lose one's voice, to scream oneself hoarseпрокричати вуха — to din into one's ears
[prokryczaty]дієсл.wykrzyczeć
прокрича́ти дієслово доконаного виду
Прагукаць
прагукаць
прагукаць