Смотреть больше слов в «Фразеологічному словнику української мови»
СКІ́НЧЕНИЙ, а, е.Дієпр. пас. до скінчи́ти 1.Балабуха .. всмак з'їв пирога, неначе після дуже важкої, але добре скінченої праці (І. Нечуй-Левицький);Тов... смотреть
-а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до скінчити 1). || скінчено, безос. присудк. сл.
[skinczenyj]прикм.skończony
ад'єктиввід слова: скінчитиоконченный
-а, -е.Дієприкм. пас. мин. ч. до скінчити 1).|| скінчено, безос. присудк. сл.
Скі́нчений, -на, -не; дієприкм.
конченный; оконченный, законченный; поконченный все скінчено — всё кончено
скі́нчений дієприкметник
законченный