Смотреть больше слов в «Фразеологічному словнику української мови»
СПОПЕЛІ́ЛИЙ, а, е.Дієпр. акт. до спопелі́ти.Наумиха метнулась до стіжків, а вони стояли то чорні й спопелілі, то жевріли ще, як жар у печі... (М. Коцюб... смотреть
-а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до спопеліти. •• Спопелілий серцем — душевно спустошений, байдужий до всього через великі страждання, тяжкі умови життя... смотреть
[spopeliłyj]прикм.spopielony
-а, -е.Дієприкм. акт. мин. ч. до спопеліти.Спопелілий серцем — душевно спустошений, байдужий до всього через великі страждання, тяжкі умови життя.
ад'єктиввід слова: спопелітииспепеленный
спопелі́лий дієприкметник