ЦІЛИЙ

голова́ ці́ла (на пле́ча́х) у кого і без додатка. Хто-небудь живий, не загинув (у бою). Про славу думає лицар, а не про те, щоб ціла голова була на плечах (П. Куліш). і вовки́ си́ті, і ко́зи ці́лі. Ніхто не зазнав шкоди, збитків, неприємностей і т. ін. Всі драпіжники аж легше відітхнули, почувши таку царську мову (про конституцію). Дух у них уступив, хоч і не знали ще, як властиво цар (Лев) міркує з тою конституцією поступити, щоб і Вовки були ситі, і Кози цілі (І. Франко); Гладко все в артілі — Й вовки, бач, ситі, й кози цілі... (С. Караванський). (і) кі́стки живо́ї (ці́лої) не оста́вити (не зоста́вити, не лиши́ти і т. ін.). 1. зі сл. поби́ти, поні́вечити і т. ін. Дуже сильно, надмірно, жорстоко і т. ін. — Мабуть, тебе, сину, там так понівечили, що кістки цілої не оставили?..— сказала вона, з жалем дивлячись на його блідий вид (Панас Мирний). 2. зі сл. обмо́вити, обсуди́ти і под. До найменших дрібниць; повністю. З ніг до голови обсудили: сказано, й кістки живої не оставили (М. Номис). і ко́зи си́ті, і сі́но ці́ле. Ніхто не зазнав збитків, шкоди. Його натура була слаба: він хотів, як кажуть, щоб упасти і не забитися; щоб і кози були ситі, і сіно ціле (Панас Мирний). на всю гу́бу (рідко губу́). 1. зі сл. пан, госпо́дар, па́ні і т. ін. Великий, значний, справжній і т. ін. На всю губу пан (М. Номис); Вже на всю губу пані буде! (Г. Квітка-Основ’яненко); Свою крамницю завів (Храпко), оженився, на всю губу господарем став… (Панас Мирний); Стала господинею на всю губу (І. Нечуй-Левицький); Тепер уже він багатир на всю губу: своєї землі скільки! (Б. Грінченко); Багато і ревно боровся за свою землю Карпо Салай, за право називатися справжнім ґаздою, хазяїном на всю губу (В. Собко); Жили тут .. багатії на всю губу (І. Цюпа); Вона була франтиха на всю губу і дуже турбувалася про свою зовнішність (С. Добровольський); // Заможний, багатий і т. ін. Бачимо, хазяї тут на всю губу: хати жестю (жерстю) криті, обора, амбари, сади (Нар. опов.). ці́лою губо́ю, діал. Ґазда цілою губою (М. Номис); // Дуже добрий, найкращий і т. ін. (перев. про тварин). — Я й учкурнув туди з козакам на всю ха́ту. 1. Дуже голосно. Всі говорили, галасували на всю хату, не знали, де сісти, де стати (І. Нечуй-Левицький); Петрик розплакався на всю хату (М. Стельмах). на ці́лу ха́ту. Максим кричав на цілу хату (М. Коцюбинський). 2. Дуже сильно. Світла немає; червоне зарево полум’я гоготить у пузатій порепаній грубі, світить на всю хату (Панас Мирний); Лампочка без скла чаділа на всю хату (М. Коцюбинський). ці́ла ві́чність. Дуже багато часу. Здавалося, що з тієї хвилини, як вона потрапила в болото, минула ціла вічність (О. Донченко).