Смотреть больше слов в «Фразеологічному словнику української мови»
ЦІП¹, а, ч.Ручне знаряддя для молотьби, що складається з довгого держака і прикріпленого до нього ременем або мотузком короткого дерев'яного бича.Зжав ... смотреть
ціп (зменшене — ціпо́к; збільшені — ціпу́ра, ціпцю́ра) — 1) старовинне ручне знаряддя для молотьби, що складається з довгого держака і прикріпленого до нього ременем або мотузком короткого дерев’яного бича; символізує статок у господарстві («Доки на току ціп, доти на столі хліб», «Ціп та коса годують»), ознаку важкої праці («Бодай ніхто не діждав ціпом заробляти», «Ціпом силу міряй, а не гульнею»). За ціп та на тік (приказка); Брехати — не ціпом махати (приказка); 2) ціпо́к — також костур. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 631-632.... смотреть
I -а, ч.Ручне знаряддя для молотьби, що складається з довгого держака і прикріпленого до нього ременем або мотузком короткого дерев'яного бича. II ціп... смотреть
Примітивне сільськогосподарське знаряддя для обмолочування зернових; складається з 2-х дерев'яних палиць, що сполучаються ременем.
імен. чол. родуцепвід слова: ціпити(ся)дієсл. недокон. виду (що робити?)Дієприслівникова форма: ціпивши, ціплячи
I -а, ч. Ручне знаряддя для молотьби, що складається з довгого держака і прикріпленого до нього ременем або мотузком короткого дерев'яного бича.II ціп-... смотреть
[ц'іп]-па, м. (на) -п'і, мн. ц'іпи, ц'іп'іўдва ц'іпие
примітивне сільськогосподарське знаряддя для обмолочування зернових; складається з 2-х дерев'яних палиць, що сполучаються ременем.
Від ціпа в спині сіпа.Від тяжкої праці болить спина.
с.-г.flait, beater, thrasher
【阳】 农 连枷
ціп 1 вигук незмінювана словникова одиниця ціп 2 іменник чоловічого роду
ціп:◊ дурни́й як ціп → "дурний" ◊ фрає́рський ціп → "фраєрський"
Ціп, ці́па, на -пові; ціпи́, -пі́в
{ціп} -па, м. (на) -пі, мн. ціпи́, ціпі́ў два ці́пие.
-а m cep
техн. цеп
ціп, -а
цеп
Ціп I, па, м. 1) Цѣпъ для молотьбы хлѣба. За ціп та на тік. Ном. № 12854. Брехати — не ціпом махати. Ном. № 6815. 2) Ціпи в’язати. Ссориться. Подол. г. 3) Ціпом їхати. Ѣхать двумя лошадьми, вмѣстѣ впряженными, изъ которыхъ одна маленькая другая большая. Вх. Зн. 82. 4) Порода большихъ грушъ. Вх. Лем. 480. Ум. Ці́пик. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 433.... смотреть