ЧОРТІВ

бі́сів (дия́волів, чо́ртів і т. ін.) син, лайл. Уживається для вираження незадоволення, обурення і т. ін. ким-небудь. — Який там, кому і на кого позов написали? — Се він (становий) вам хвалився? — збентежився Пищимуха.— А хоч би й він.— відказую. — От бісів син! (Панас Мирний); — Та йди ж, бісів сину, людям поклонися за честь (М. Стельмах); — Прощайсь лишень, дияволів сину, з матір’ю та з сестрою, бо вже недовго ряст топтатимеш! (П. Куліш); Лайка й крики не дали кошовому далі говорити. — Клади булаву! Клади, чортів сину, зараз же булаву! (О. Довженко); В таку щасливую годину Еней чимдуж спис розмахав І Турну, гадовому сину, На вічний поминак послав (І. Котляревський); — Ідете, чортові сини,— сказав засмучений старий ткач Опанас Чиж (О. Довженко). у свиня́чий (у чо́ртів) го́лос. Дуже пізно, несвоєчасно. — Це ж родичі посходилися (на толоку), а я в свинячий голос приплентався (Є. Гуцало); (Надія:) Якщо хочете, можете збиратися до моря. (Мотря:) Слава Богу, додумалися… У чортів голос… (Надія:) Нічого не в чортів. Саме сезон… (З. Мороз). чо́ртів пеньо́к, лайл. Уживається для вираження незадоволення ким-небудь. — Ти що? — витягнув шию Плачинда. — Ти як, чортів пеньок, говориш з господарем! (М. Стельмах).